Артем Мілевський

Тема натуралізації гравців, тобто зміни ними футбольного громадянства, завжди викликає спори, а головною особливістю цього непростого з моральною і з суто юридичної точки зору процесу є індивідуальність кожного випадку.  
ЗАНОЗА ОЛІСАДЕБЕ
Пам’ятається, на срібному для збірної СРСР ЧЕ-88 популярний телекоментатор Володимир Перетурін, захоплений діями голландського дуету Рудий Гулліт, - Франк Райкард, неабияк потішив аудиторію, що пригорнулася до блакитних екранів, пропозицією завезти до Москви для підйому вітчизняного футболу “батьків з Сурінама”.
Жарти жартами, але протягом подальших двадцяти років багато європейських (і не тільки) збірних “лазерний”, “точковий” і масово посилилися за рахунок легіонерів, що натуралізувалися. У збірній Німеччини не останню роль грали поляки Мирослав Клозе і Лукаш Подольські, хорвати Фреді Бобіч і Томаш Брдаріч, африканці Джеральд Асамоа і Давид Одонкор, а також володар бразильсько-панамського громадянства Кевін Кураньі. Темношкірий Магнус Ларс-сон, а також балканське коріння Златан Ібрагимовіч і Теді Лучич, що має, зовсім не псує гру збірної Швеції. То ж можна сказати і про тих, що підсилили збірну Швейцарії турках - братах Якинах, іспанцеві Рікардо Кабаньясе, косовськом албанцеві Мілаїме Рама.
А відкритий Ежі Енгелем Нігерію Еммануель Олісадебе відкрив рахунок м’ячам в збірній Польщі дублем, оформленим в своєму дебютному матчі проти команди України, керованої Валерієм Лобановськім. Що вже говорити про ту, що рябіє “батьками з Сурінама” збірної Франції, де “аборигени” значно поступаються кількістю вихідцям з емігрантських кварталів, що представляють колишні колонії “трибарвних”.
Космополітизм в сучасному футболі росте і кріпшає. Екс-бразилець Мехмет Ауреліо - один з лідерів збірної Туреччини, його співвітчизник Едуардові та Силва - наконечник атакуючого “списа” наших майбутніх суперників по кваліфікації ЧМ-2010 хорватів, а росіянин Олексій Еременко - основний форвард головної команди Фінляндії. Ще далі пішов співвітчизник нападаючого “Сатурну” Вадим Демідов, що є капітаном молодіжної збірної… Норвегії. І цей список можна було б продовжувати дуже довго.
СПРАВА КАРЯКИ
Для слов’янських держав з колишнього СРСР процес оформлення легіонерам нового громадянства - в правовому полі справжня “терра інкогніта”. Обопільні перетягування “каната” в період футбольного лихоліття - не в рахунок. Першу хвилю втрачених українським футболом гравців - Сергія Юрана, Юрія Никіфорова, Віктора Онопко, Андрія Канчельськіса, Олега Саленко і компанію зараз модно називати “перебіжчиками”. Чи та варто навішувати ярлики на людей, чиїм єдиним “гріхом” з’явилося бажання виступити на чемпіонаті світу? Або все-таки варто винити за “безініціативність” наших функціонерів, що до ладу не зрозуміли в ті смутні часи, на якому світі ми опинилися після розпаду Союзу?
Хоча справедливості ради відмітимо, що що зібрали напередодні ЧМ-1994 своєрідну кадрову дань з колишньої радянської імперії і, перш за все, з України росіяни цим не обмежилися.
Згодом нашими “північними колегами” натуралізувалися вихованці Луганська, Криму, Запоріжжя і Дніпропетровська - Сергій Семак, Євгеній Алдонін, Андрій Каряка і Олександр Павленко відповідно, причому горезвісна “справа Ка-ряки” сім років тому коштувала крісла куратора національних збірних країни такому кваліфікованому фахівцеві як Олег Базільовіч.
На стику століть Російський футбольний союз пішов ще далі, переоформивши за допомогою президента країни Володимира Путіна паспорт корінному Камеруну Жерри-Крістіану Тчуйсе, що так і не зіграв у складі європейської збірної жодного матчу. Ну а зовсім недавно в контексті підготовки наших сусідів до Euro-2008 в пресі з’явилася інформація про можливу натуралізацію громадянина Німеччини Андреаса Вольфа - в дитинстві і юності просто Андрія. Не виключено, що захисник німецького клубу “Нюрнберг” отримає шанс, який свого часу не був наданий тому, що рветься для перевірки придатності в нашій збірній аргентинцеві з українським корінням Дієго Климовичеві.
Для України, чого вже гріха таїти, натуралізація - заняття не піонерське. Досить пригадати росіян Віктора Леоненко і Юрія Калітвінцева, Артема Яшкина і Сергія Кормільцева, Сергія Серебренникова і Олексія Бахарева. Інша справа, що оформленням паспортів гравцям з далекого зарубіжжя в Україні поки жодного разу не займалися, хоча у випадку з 24-річним півзахисником “Металіста” Мазко Девічем гра, цілком можливо, коштує свічки.
Про це в один голос твердять і клубні наставники, що працюють з сербом, Мирон Маркевіч і Сергій Ковалец і, звичайно, кореспонденти відділу футболу “СЕ”, післяматчеві оцінки яких зробили Девіча кращим гравцем чемпіонату України в 2007 році і лідером в цій же номінації в поточному сезоні.
ПРЕЦЕДЕНТ ТРІШОВІЧА
Актуальність питання про натуралізацію кваліфікованих легіонерів, виступаючих у вітчизняному чемпіонаті, - своєрідне віяння моди, яка, згідно влучному афоризму, є всього лише породженням добре забутого старого. У нашому ж випадку це не більше ніж недбайлива “мати учення” трирічної давності, коли “СЕ” підняв тему про можливе привласнення українського громадянства півзахисникові тоді ще “Волині” Олександру Трішовічу.
З урахуванням тієї, що утворилася у той час в національної збірної “проблеми лівої ноги” реактивний і вибуховий серб міг стати прекрасним “пожежним варіантом”, але зрештою гасити “вогонь” наставникам синьо-жовтих довелося своєю власною “джерельною водою”, хоча що виступили в її якості Руслан Ротань і Максим Калі-ніченко стали використовуватися в цьому амплуа далеко не від хорошого життя.
Клубний наставник балканського універсала Віталій Кварцяний порахував, що “мозковий центр” національної дружини його підопічного не оцінив.
- Я бачу у Трішовіча суперперспективу, - признався він в тій, що відбулася тоді бесіді з кореспондентом “СЕ”. - Він володіє справжнім футбольним талантом і масою ігрових достоїнств - висока швидкість, непоганою дріблінг, вибухова активність, добротний функціональний базис, здібність до гри головою, хороше бачення поля і поставлений удар лівої. Крім іншого, у серба дуже гнучкий менталітет - недаремно він швидко адаптувався в Україні і вивчив російську мову. Зрозуміло, в неповні 22 року Олександр проявляє завищені амбіції, але їх ще не пізно стримати, і ми над цим працюємо.
Далеко не завжди Трішовіч відчуває ситуацію і ухвалює правильне рішення - деколи, наприклад, віддає перевагу обведенню над фланговою передачею. Але, повторюся, Трішовічу потрібна ограновування. Це - самобутній матеріал, що піддається шліфовці.
Сам Трішовіч в червні 2005-го признався, що пропозиція про зміну громадянства від представників національної збірної йому все-таки поступило, і перспектива зіграти у складі українців на чемпіонаті світу представляється йому вельми принадною. Хто саме на нього виходив, Олександр не розповів, але обіцяв серйозно подумати. Як би там не було, галас навколо імені Трішовіча примусив заворушитися сербську федерацію футболу. Буквально через месяц-другой атакуючий хавбек дебютував в молодежке рідної країни, а незабаром надів майку першої збірної Сербії, в одному з перших матчів за яку забив англійцям. У збірній України кувати “діамант” з сербського “алмазу” ніхто до ладу не захотів.
ВИКЛЮЧЕННЯ КАЛІТВІНЦЕВА
Принципову цивільну позицію тренерського штабу синьо-жовтої дружини тоді озвучив Андрій Баль .
- “Натуралізувати” можна будь-якого футболіста, тільки чи буде він віддаватися грі за команду чужої йому держави цілком і повністю? - запитав мій колегу Юрія Самоткана старший помічник Олега Блохина. -Играми за збірну потрібно проникатися всім серцем. . . Крім того, не забуватимемо про юридичні тонкощі. Пригадаєте, скільки сил і енергії було витрачено співробітниками Федерації футболу України, щоб під жовто-синіми стягами виступав екс-хавбек “Шахтаря” Олексій Бахарев, свого часу заїгранний за юніорську збірну Росії. На жаль, та обставина, що Олексій взяв участь в іграх, що потрапили в реєстр ФІФА, не дозволила йому надіти майку в офіційних матчах української збірної.
Але часу на “справу Бахарева” пішло, якщо пам’ятаєте, немало. Навіщо знову наступати на ті ж граблі?.
Як зворотний приклад тренерові нагадали про швидку адаптацію в Україні Юрія Калітвінцева.
- Калітвінцеву довелося куди простіше, - похитав головою Баль. - Він виріс в Радянському Союзі, говорить на тій же мові, що і ми з вами. Менталітет у нього наш, слов’янський. Талановитого півзахисника, що захищав з 1995 по 1999 роки кольору київського “Динамо”, тут прийняли як свого. І Юріївна з лишком виправдав покладені на нього надії.
Президент ФФУ Григорій Суркіс на тій, що відбулася приблизно в той же період зустрічі з журналістами нашого видання заявив, що не представляє можливої натуралізацію вихідців з країн далекого зарубіжжя, проте для братів-слов’ян дверей нашої збірної відкриті.
- Повністю згоден з Григорієм Михайловичем, - вторив Суркісу один з найкорисніших “натуралов” в історії нашої збірної Юрій Калітвінцев . - Все-таки менталітет - не пустий звук. Якщо у людей схожий стиль мислення, культурні цінності, мова, у них не повинно виникати принципових розбіжностей при спілкуванні. Як я вже говорив, у мене не було жодних проблем в процесі адаптації в українській збірній. Знаю, що місцеві хлоп’ята, що виступали за російську національну команду, теж не зазнавали труднощів. А ось у бразильця, упевнений, так гладко цей процес не пройшов би. Думаю, він все одно б відчував себе легіонером.
До речі, про бразильців. З часів появи в “Динамо” і “Шахтарі” кваліфікованих майстрів з цієї країни розмов про оформлення їм українські паспортів ходило немало. Першим як “мішень” прихильників навертання до нашої футбольної віри виступив не заїгранний за які-небудь збірні своєї країни Діого Рінкон, а літом 2006-го багато хто з журналістів піддався чарівності що поповнив ряди киян центрального півзахисника Карлоса Корреа. Що навіть не був прихильником натуралізації іноземців Олег Блохин після домашнього матчу “Динамо” з “Фенербахче” поцікавився у керівника федерації Григорія Суркіса, чи є можливість впритул зайнятися справою Корреа.
Що відповів на це президент ФФУ, так і залишилося загадкою.
- В принципі, це нормальна світова практика, нічого страшного тут не немає: якщо є хороший гравець, і його можна зробити українцем, то чом би не поступити таким чином? - міркував вголос на одній з прес-конференцій Блохин. - Інше питання, що для того, щоб оформити зарубіжному футболістові українське громадянство, необхідно витратити два роки, а це термін, за який може трапитися всяке…
ЕПОПЕЯ МІЛЬОВСЬКОГО
Приблизно такий термін знадобився свого часу самому Суркісу і його помічникам, щоб за допомогою найвищих футбольних і державних інстанцій натуралізувати що встиг “засвітитися” в юнацькій збірній своєї країни білоруса Артема Мільовського. З незаангажованим на такому високому рівні вихованцем російського футболу і школи московського “спартака” Олександром Алієвим таких проблем не було, і незабаром обидва студенти академії Павло Яковенко влилися в юніорську збірну України. Найцікавіше, що претензій по частині патріотизму до цієї парочки не виникало.
Багато уболівальників відмітили, що напередодні офіційних матчів української молодеж-ки національний гімн співали тільки Артем і Олександр, тоді як багато доморослих гравців вяловато мовчали, ніби набрали в рот якогось антиенергетичного напою.
Чи доведеться Марко Девічу вивчати вірші автора тексту “Ще не вмерла України…” Михайла Вербіцкого? Питання з категорії тих, на які можна дати тільки ствердну відповідь. Негативний нам не потрібний, тому що він зацікавить тільки сербів…


Джерело: dynamo.kiev.ua